zhouck

4 вересня 1994 року помер мій дід, Павлюченко Іван Савич.
Дід багато зробив для мого виховання, як-от навчив користуватися енциклопедіями (а, найголовніше, прищепив любов до їх читання).
Був він, як і більшість, фронтовиком, пройшов війну з 41-го по 45-ий. Як я дізнався від бабусі, спогади свої він писав для публікації у книзі про свій полк. Саме це пояснює російську мову записів, в житті ж дід розмовляв тою ж мовою, що і я.

В зошиті дідо описав свій родовід, життя власних батьків, а до 90% всього тексту — це оповідь про війну. Можливо, воєнні записи я відсканую пізніше.

Але сьогодні про голодомор. Спочатку спростуємо брехню, що від голоду страждали лише ті, хто не хотів йти до колгоспу.

Село, що далі згадується — це Федорівка Шевченківського району Харківської області, знаходиться в глухій провінціії, за 40 кілометрів від райцентру. Звертає на себе увагу промовистий факт — одяг та цінні речі відвозилися не до близького Куп'янська, а до РРФСР, у Валуйки і Чернянку.