zhouck

Я був товстим. Завжди, скільки себе пам'ятаю.

Тобто, на фотографіях, де мені менше 4-5 років я ще виглядаю як звичайна дитина без надлишкової ваги. Після того я завжди був "жирним". Я багато грав у футбол в дитинстві, декілька років грав у футбольній секції, однак жодних кардинальних змін не було. Не схуд я і в період юнацького росту, в 12-16 років.Я залишався одним з найтовстіших у своєму класі.
Потім був університет. Я полишив свою домівку і став жити в общазі, і навіть на першому курсі дещо скинув. Проте це було тимчасово, я не робив нічого спеціально для цього — їв як прийдеться і коли прийдеться (так, це були голодні кінець 90-х), спортом практично не займався, навіть від фізкультури в університеті відійшов, бо виступав на змаганнях з шахів.
Проте надалі все повернулося. Десь раз на рік мені приходилося купувати новий набір штанів, і не тому, що я мав достатньо грошей на зміну гардеробу (ба більше, я примудрявся жити на 10 грн на тиждень), а просто тому, що штани ставали тісними.
Вже на 5-му курсі я став працювати, причому повний робочий день. Головною нашою програмістською їжею була так звана "піцца". Окрім того, увійшло у практику постійне чаювання, з пряниками та іншими солодощами, двічі, а то й тричі на день. Окрім того, я часто їздив у відрядження, де головною їжею були вже пельмені, причому у великих кількостях. Ну і програмістські посиденьки після роботи, з пивом, горішками та чипсами.
Дуже товстієш непомітно. На стадіон чи на пляж я не ходив — мені було просто соромно роздягатися. Вагів я теж не купував. Ставати ж на ваги за 50 коп., що стоять багато де по місту, так само було соромно.
Після зміни роботи моє харчування (як зараз оцінюю) стало ще "кращим" — грошей став отримувати більше, а як їх витрачати, не знав.
Так дійшло до літа 2006 року. Вже навесні за наполяганням батьків я придбав собі велотренажер, проте займався ним спорадично. А на 1 липня 2006 в нас було заплановано день фірми.
29 числа (приблизно) я купив сестрі ваги (з її 50 кг на 165 см дуже треба, ага), і для перевірки став на них. Число на екрані мене шокувало. Я спробував одягти штани 62-го розміру і не вліз в них… Це була катастрофа. Я став думати, що робити…
Тепер — три фотографії.

Серпень 2005
2005